Багато в чому окупація є страшнішою за ракетний обстріл: вона пролонгована, від неї важко захиститися. Когось знищують фізично, але абсолютно всіх, хто вижив, намагаються вбити морально – залякуючи, ґвалтуючи, відбираючи майно, насаджаючи свої абсурдні порядки.
Тамара, жителька села Броварського району, потрапляє саме в такі умови. Перед нею постає важкий вибір: що робити? Виявилося, цій одинокій 75-річній жінці, за великим рахунком, нема чого втрачати. Саме тому баба Тома має найбільший ступінь свободи і – найменше страху. В молодості вона працювала у військових частинах та знається на зброї. Спілкуючись з окупантами, навіть годуючи їх, стара кожного дня відстежує позиції загарбників та доповідає про них племіннику, який очолює ланку тероборони.
Незважаючи на те, що серед російських військових зустрічаються й непогані люди, в цілому окупанти уособлюють рафіноване зло. Яке героїня разом з іншими учасниками тероборони врешті-решт перемагає – закривши гештальт українських борців за національне визволення.
Моноп’єсу створено на основі інтерв’ю з жителями Броварського району Київської області.
Ролі: жіноча – 1
