Кожен театральний критик, режисер, театр, епоха шукає власне трактування «Отелло». Автор також пропонує інтерпретацію класичного сюжету – в пошуках відповідей на численні запитання, які викликає знаменитий текст. Чому Отелло – генерал, державний муж – виявляється настільки «дурним», що вірить Яго? Чому із загального улюбленця перетворюється в звіра-вбивцю? Скільки в усьому, що він про себе розповідає, правди і скільки – брехні?
Чи не менше запитань викликає Дездемона. Чому, відмовивши незліченній кількості прекрасних женихів, вона вибирає такого «неприйнятного» чоловіка? Як у неї виходить довести його до такого шаленого стану, і чому вона настільки покірно дає себе вбити?
Драма-психоаналіз «Отелло соромно» – це сучасний, постмодерністський, нелінійний текст, що відсилає до психоаналізу. Чотири акти п’єси являють собою шари, які драматург по черзі знімає, аби дістатися до суті шекспірівських героїв – Отелло й Дездемони. Адже несподівано виявляється: щоби переказати цю історію, досить лише їх двох – чоловіка та жінки.
Авторка, виступаючи в ролі дослідника, намагається бути максимально об’єктивною і в той же час співчуває своїм героям. Адже п’єса – це і результат, і складова власної психотерапії драматургині, яка аналізувала не тільки текст Шекспіра, але і себе, своє життя, власні особисті стосунки.
У тексті використані цитати з шекспірівського тексту: як своєрідні маркери – відсилання до оригінального твору.
Час дії в п’єсі є зрощенням 17 і 21 століття. Так утворюється певна «позачасність», що підкреслює вічну актуальність теми.
Ролі: чоловіча – 1, жіночих – 2
Download
